На кашпо, яке рівномірно звужується донизу, верхній край широкої етикетки має пройти довший шлях, ніж нижній. У прямокутника ці краї однакові: якщо вести його рівно, унизу накопичується зайвий матеріал; якщо дати смузі піти за поверхнею, край може відхилитися від запланованої межі.
Для широкого охоплення потрібен сектор кільця — плоска смуга між двома дугами зі спільним центром. Спершу перевірте цей контур на звичайному папері. Так ви з’ясуєте, чи підходить форма, ще до вибору клею.
Три виміри саме на межах етикетки
Позначте верхню й нижню межі майбутньої смуги навколо тари. Вони мають проходити на сталих рівнях, без підйому по спіралі. Вимірюйте ці два кола, а не обідок, дно чи найширше місце кашпо.
Умовний приклад: вигляд ззаду
Лінії на стінці — фактичні межі майбутньої етикетки.
Верхнє коло: 240 мм
Нижнє коло: 210 мм
Похилий відрізок на стінці: s = 50 мм
Обхвати зніміть гнучкою мірною стрічкою або вузькою паперовою смужкою, на якій позначите місце замикання. Відстань s виміряйте між межами прямо вздовж похилої стінки: на схемі цей бік виділено коричневим.
s — не вертикальна висота. Лінійка, поставлена вертикально поряд із кашпо, дасть інший розмір. Для наведених нижче формул потрібні саме 50 мм по поверхні.
Прикладіть прямий край лінійки вздовж стінки між позначками: ділянка має бути прямою похилою стороною круглого зрізаного конуса. Плечики, опуклість або талія потребують іншого контуру чи меншої етикетки. Однакові обхвати дають прямокутну розгортку лише тоді, коли вся смуга справді циліндрична.
90% обхвату — різна довжина двох країв
Нехай етикетка закриває 90% кожного кола, залишаючи проміжок позаду, без перекриття кінців. Угорі потрібно 216 мм уздовж краю, унизу — 189 мм. Різниця становить 27 мм. Прямокутна смуга не може дати обидві довжини одночасно.
Прямокутна смуга
Верхній край: 216 мм
Нижній край: теж 216 мм
Нижньому краю потрібно 189 мм. Зайві 27 мм не зникають під час обгортання.
Дугова розгортка
Зовнішня дуга: 216 мм
Внутрішня дуга: 189 мм
Дві дуги зі спільним центром, між ними 50 мм по радіусу. Короткі боки йдуть уздовж радіусів.
Обидва контури показано пласкими. Розгортка — сектор кільця, а не трапеція з прямими верхом і низом. Схеми пояснюють форму; вони не є шаблоном для різання 1:1.
На тій самій тарі
Якщо обидва краї прямокутника завдовжки 216 мм утримувати на позначених рівнях, угорі лишаться 24 мм. Унизу смуга перекриє все коло 210 мм і зайде ще на 6 мм — замість запланованого проміжку 21 мм. Це несумісні умови для рівної посадки.
Прямокутник: конфлікт довжин
Угорі: проміжок 24 мм
Унизу: зайві 6 мм після замикання
Червона ділянка позначає надлишок довжини. Це схема несумісного замикання, а не форма складки чи приклад гладко наклеєного прямокутника.
Дугова паперова проба
Угорі: проміжок 24 мм
Унизу: проміжок 21 мм
Сектор кільця відповідає цій конічній смузі. Обидва кінці йдуть по похилих прямих стінки; тара й межі етикетки залишаються такими самими.
Однакові 10% вільного кола не означають однакову щілину в міліметрах. Від 240 мм лишається 24 мм, від 210 мм — 21 мм. Обидва проміжки вимірюють по поверхні на відповідних межах. У цьому прикладі задній проміжок звужується разом із тарою.
Як побудувати дві правильні дуги
У розгортці відстань між дугами дорівнює s, а їхні радіуси мають те саме співвідношення, що й обхвати. Позначимо більший обхват Cб, менший — Cм, частку охоплення — f. Тоді:
Rзовн = s × Cб / (Cб − Cм)
Rвнутр = s × Cм / (Cб − Cм)
θ = f × (Cб − Cм) / s — кут у радіанах.
Для нашого умовного прикладу Rзовн = 50 × 240 / 30 = 400 мм, Rвнутр = 50 × 210 / 30 = 350 мм. Різниця 400 − 350 = 50 мм зберігає відстань по стінці. Для повного обгортання кут дорівнював би 0,6 рад; для 90% беремо 0,9 × 0,6 = 0,54 рад ≈ 30,94°.
400 і 350 мм — радіуси плоскої розгортки, не кашпо. Це відстані від спільного центра кіл, який відповідає уявній вершині розгорнутого конуса. Тому велике число радіуса не означає таку саму ширину виробу або паперової проби.
Більша дуга
400 × 0,54 = 216 мм
Менша дуга
350 × 0,54 = 189 мм
Довжина дуги дорівнює радіусу, помноженому на кут у радіанах. 216 і 189 мм відкладено вздовж дуг, не по прямій між їхніми кінцями. Більшу дугу прикладайте до більшого обхвату: тут він угорі; якщо тара розширюється донизу, більша дуга має бути внизу.
Коли Cб = Cм, у формулі виникає ділення на нуль. Для справді циліндричної смуги будуйте прямокутник: довжина f × C, висота — відстань між межами. Рівні кола на плечиках чи талії цього рішення не дають.
Паперова проба в натуральному розмірі
Можна скористатися своїм редактором креслень або шаблоном для конічної тари. Потрібні обидва обхвати на межах етикетки, похила відстань s та бажана частка охоплення. Якщо інструмент запитує «висоту», перевірте, чи йдеться про вертикальний розмір, чи про відстань по стінці: це різні вхідні дані.
- Побудуйте контур у міліметрах. Для наведеного прикладу накресліть два кола зі спільним центром: радіуси 400 і 350 мм, або діаметри 800 і 700 мм. Проведіть два промені з кутом 30,9397° між ними й залиште лише смугу між колами всередині цього кута. Отримаєте потрібний сектор кільця.
- Розташуйте на сторінці лише контур етикетки. Поверніть контур так, щоб дуги простягалися вздовж довгої сторони аркуша. Допоміжний центр кіл може лишитися поза сторінкою. У цьому прикладі контур займає приблизно 213,4 × 62,7 мм; його можна розмістити на A4 альбомної орієнтації, якщо вистачає друкованої області. Поряд додайте контрольний відрізок 50 мм. Не зменшуйте креслення заради розміщення всіх допоміжних кіл.
- Надрукуйте на звичайному папері в масштабі 100%. Оберіть «Фактичний розмір» і вимкніть «Підігнати до сторінки». Перевірте лінійкою, що контрольний відрізок справді має 50 мм. Якщо друк обрізає контур, змініть розміщення або формат паперу, зберігши масштаб.
- Виріжте й прикладіть без клею. Позначте більшу дугу як край для кола 240 мм. Обгорніть ту саму зону, утримуючи папір руками, без натягування. Обидві дуги мають збігатися з позначеними межами, папір — прилягати без складок, а задній проміжок — мати 24 мм угорі й 21 мм унизу, якщо вимірювати його по поверхні.
- Якщо проба не лягає, виправте причину до друку етикеток. Звірте масштаб, верх і низ контуру, обхвати та s. Після корекції виріжте нову пробу. Якщо стінка в цій зоні має плечики або вигин, оберіть інший контур чи меншу ділянку нанесення.
Для невеликого логотипа іноді простіше зменшити етикетку і за висотою, і за шириною або перенести її на циліндричну ділянку. Примірка покаже, чи достатньо цього для вашої тари.

Паперову смугу приміряють без клею та натягування. Обидва краї мають лягти на вибрані рівні, а кінці — залишити запланований проміжок.
Форма підійшла — тепер перевірте самоклейку
Коли паперова проба лягає рівно, переходьте до плівок для струменевого друку. Для власного дугового контуру потрібен самоклейний аркуш без готової насічки: у фільтрі «Тип» оберіть «Самоклеючий». У розділі є також плівки без клею та аркуші з уже заданими контурами; перевірте тип, корисний формат і сумісність конкретного матеріалу з вашим принтером та чорнилом.
Папір перевірив геометрію. Окрему пробну етикетку з обраної плівки нанесіть на таку саму тару за інструкцією матеріалу й оцініть після передбаченої витримки та у запланованих умовах використання. Якщо контур підходить, але самоклейка згодом відстає, перевіряйте поєднання клею, покриття й підготовки поверхні. Зміна дуги сама по собі не розв’язує цю проблему.
Правильна розгортка не доводить водостійкість або стійкість до нагрівання. Не намагайтеся компенсувати помилку форми прогрівом чи примусовим розтягуванням невідомої плівки.
